Основні ознаки стресового стану у дітей
Кожен дорослий, який виховує дитину, повинен знати основні ознаки виникнення у неї стресового стану. Надійними орієнтирами при цьому можуть бути почуття, які проявляють діти: бадьорість, радість, азарт, гнів, страх, тривога, смуток, провина, розгубленість, сором тощо. Індикатором цих почуттів є настрій дитини.
Ознаки, які вказують на те, що дитина перебуває у стресовому стані:
- Поганий сон. Дитина важко засинає і дуже неспокійно спить.
- Втома дитини після навантаження, яке зовсім недавно давалося їй дуже легко.
- Малюк стає безпричинно вразливим, часто плаче через незначний привід або, навпаки, стає надто агресивним.
- Неуважність, забудькуватість, відсутність упевненості в собі, у своїх силах, тривожна непосидючість також свідчать про дискомфортний психологічний стан. Дитина в такому стані частіше шукає схвалення і підтримки у дорослих, «горнеться» до них.
- Дитина перестає брати участь в іграх однолітків, водночас у неї спостерігаються труднощі у дотриманні дисципліни.
- Іноді дитина постійно жує або смокче щось, чого раніше за нею не помічали. Іноді у неї спостерігається стійка втрата апетиту.
- Ознаками стресового стану дитини є також відсутні раніше тремтіння рук, похитування головою, смикання плечима, гра зі статевими органами, нічне і навіть денне нетримання сечі.
- Деякі діти у стані тривалого стресу починають втрачати вагу, виглядають виснаженими, або, навпаки, у них спостерігаються симптоми ожиріння.
- Розлади пам’яті, труднощі уяви, слабка концентрація уваги, втрата інтересу до всього, що раніше викликало активність, також свідчать про неблагополуччя психоемоційного стану.
Усі перелічені вище ознаки можуть свідчити про те, що дитина перебуває у стресовому стані, лише в тому разі, якщо раніше вони не спостерігалися. Необхідно також зазначити, що не всі ці ознаки можуть бути явно виражені. Але турбуватися слід навіть тоді, коли з’явилися лише деякі з них.
Наявність вищезазначених симптомів свідчить про появу психосоматичних розладів, які відображаються і на самопочутті, і на поведінці дитини. Їх ігнорування може не лише призвести до стійких порушень здоров’я, а й позначитися на формуванні особистісних якостей.
Психоемоційне напруження позбавляє дитину природного для її віку стану радості та призводить до неврозів. При неврозі погіршується керування функціями організму. Тому діти не просто стають дратівливими й вразливими, а й часто скаржаться на головний біль. Крім того, у них можуть спостерігатися порушення ритму серцевої діяльності, часто відзначається підвищення артеріального тиску.
Удома з батьками діти найчастіше обирають шлях протидії, оскільки через дитячу довірливість не бояться зустріти жорстку відповідну реакцію. «Я боюся, не вмію, не буду», — намагається достукатися до свідомості батьків малюк. Адже саме в цих словах міститься його оцінка та інтерпретація ситуації. Але коли «глухі й сліпі» батьки, виведені з терпіння поведінкою дитини, не розуміючи причин цієї поведінки, дають їй жорстку відсіч аж до фізичних заходів впливу, то дитина втрачає останню опору, на яку несвідомо розраховувала.
Що зазвичай відчувають у цій ситуації діти?
Найчастіше вони відчувають біль, тривогу, невпевненість, злість і майже завжди — страх.
В освітньому закладі у стресовій ситуації адаптаційний процес частіше відбувається як реакція пристосування. І в дітей, як спосіб захисної поведінки, дуже часто з’являється соціальна маска. Вони можуть стати брехливими, невпевненими, схильними до безплідних мрій, боязкими, нетовариськими, фанатично впертими, часто безпорадними в житті.
Часто буває так, що ознаки стресового стану дорослі помічають, а ось визначити їхню причину їм важко. У такому разі розумно звернутися за порадою до кваліфікованого фахівця.
Стресорний вплив на дітей в освітньому закладі можуть чинити:
- нераціональний режим життєдіяльності,
- дефіцит свободи рухів,
- недостатнє перебування на свіжому повітрі,
- нераціональне харчування та його погана організація,
- неправильна організація сну і відпочинку дітей,
- авторитарність стилю спілкування дорослих з дітьми за відсутності до них уваги й турботи,
- необґрунтоване обмеження свободи дітей,
- інтелектуальні та фізичні перевантаження,
- несприятливі в геомагнітному плані дні й погані погодні умови, а також інші чинники, пов’язані з різноманітними проблемами сім’ї та взаємин з однолітками.
